Школа. Наша біль, наша радість, наша любов, наша надія. Про школу пишуть романи, їй присвячують пісні, вірші. Багато разів реформована, школа виконує свій обов’язок – навчати і виховувати.

Стара школа…Скільки хорошого і доброго бачила вона! Скромно, задумливо сховалася під кронами каштанів та кленів, із світлим сумом згадує ті неповторні дні, коли до неї зграйками прибігали пустотливі хлопчики і дівчатка та зі сльозами на очах приходили прощатися випускники. А як забути сумні посмішки вчителів-пенсіонерів, які залишили свій другий дім, вітаючи молодих колег!

Історія Назарівської школи розпочалась в далекому 1927 році. Саме того року в селі була організована початкова школа. Першими наставниками для дітей та відкривачами нової освітньої ери для села Назарівки стали Шкаранута Іван Єпіфанович і Півненко Марія Іванівна.

А в 1932 році збудовано нову школу, яка була розташована на місці сучасного гуртожитку.

В роки війни приміщення школи було зруйновано, то навчатися діти змушенні були в старенькому приміщенні, що зараз знаходиться біля Ткач Катерини Григорівни, де здобували початкову освіту. В цей надзвичайно складний час школа працювала, навчала дітей під керівництвом Соловйова Миколи Васильовича, вчителями Савченком Яковом Івановичем та Миргородською Марією Петрівною. А семирічку закінчували вже в селах Крупському та Вишняково. Хоча учнів було небагато, та все ж приміщення було дуже маленьке . Виникла необхідність в побудові нової великої школи, де б навчались діти від першого до випускного класу. І ось у важкі післявоєнні роки почалось будівництво. Нову школу будували всім миром. « На пустирі де ріс бур’ян, на очах почала виростати наша рідна школа»( із спогадів очевидців)

І ось щаслива мить настала! Зазирнула в шкільне вікно осінь, ласкаво зашелестіла багряним та золотим вбранням, покликала за парти школярів.1 вересня 1957 року нова Назарівська восьмирічна школа відчинила учням свої двері, де навчалось майже сто учнів.

Директором школи був Савченко Яків Іванович. Людина надзвичайно творча, талановитий керівник працював з невеликими перервами до 1976 року.

Нині це приміщення Назарівського клубу та сільської бібліотеки.

Школа росла, жила своїм неспокійним та гамірливим життям. Навчальний заклад постійно поповнювався новими спеціалістами. Школа розквітала. Працювали гуртки, спортивні секції. Велика увага приділялась роботі школи трудової молоді. Майже всі вчителі після проведення уроків та недовгого відпочинку продовжували свій робочий день у вечірній школі.

Необхідно відзначити, що керівництво колгоспу, який знаходився на території села Назарівка постійно допомагав у роботі школи, виділяючи продукти харчування для шкільної їдальні. За сприяння керівництва колективного господарства був побудований спортивний майданчик для учнів і т.д. А учні нашої школи в свою чергу допомагали рідному колгоспу працюючи на полях та в саду по збору врожаю.

Вже в 1962 році здійснено перший випуск восьмого класу.

В 1972році колгосп імені Жданова об'єднали з колгоспом імені Крупської, а приміщення школи перевели в приміщення колишньої контори колгоспу , де вона знаходиться і до сьогодні.

У школі працювали талановиті, самовіддані люди , сенсом життя яких була робота. Вони мріяли, творили, прагнули відшукати шляхи до дитячих душ.

З 1976 року директором школи був Котович Трохим Павлович, який до цього часу працював вчителем біології

В 1977 році директором школи став Мосін Віктор Павлович, який приймав на роботу молодого вчителя математики Гришину Валентину Петрівну.

Пропрацювавши всього два роки Валентина Петрівна була призначена директором школи . Пропрацювавши на посаді директора, дала путівку в життя не одному десятку випускників. Під керівництвом Гришиної В.П. працювало чимало талановитих вчителів . Збаржевецька Надія Юхимівна, Костюк Лідія Петрівна, Губа Ганна Федосіївна, Жердій Олександр Іванович, Цюня Олександр Валентинович, Павловський Олександр Володимирович , Збаржевецький Віталій Юхимович, Черевченко Віктор Леонідович, Бурковська Лариса Валентинівна, Бурдільна Лариса Григорівна, Галь Олена Володимирівна, Козаченко Ольга Василівна та багато, багато інших, адже Валентина Петрівна була директором школи до вересня 2002 року, майже 23 роки. Школа пишається своїми педагогами, які користуються авторитетом не тільки серед учнів та батьків. Районний

відділ освіти постійно відмічав роботу вчителів нашої школи грамотами та дипломами. Педагоги Назарівської школи були постійними учасниками районних семінарів та конференцій.

Славна наша школа спортивними традиціями. Значна увага приділялась і приділяється фізичному вихованню школярів. Величезна робота проводилась вчителями фізичної культури - Рильською Лесею Онуфріївною (1979-1983рр), Жердієм Олександром Петровичем ( 1983-1986рр), Збаржевецьким Віталієм Юхимовичем ( 1986-2005рр).Результатами їхньої плідної роботи стали перемоги учнів Назарівської школи в районних змаганнях з бігу( Тарасенко Володимир, Платонов Микола, Брежньова Сніжана, Кіблик Світлана), з тенісу ( Горобченко Олександр, Вішан Марія) та інш.

В нашій школі традиційними були різні свята. Кожного року напередодні жовтневих свят наймолодших учнів приймали в жовтенята. Найважливіші питання життя піонерської організації школи вирішувались на зборах дружини, яка носила ім’я героя Радянського Союзу, льотчика Є.Жердія. Вірним товаришем та мудрим порадником школярів була старша піонервожата Мисан Наталя Іванівна . Кожен учень школи мав своє доручення, активними були піонери середніх класів, збираючи металобрухт, допомагаючи рідному колгоспу по збору врожаю кукурудзи, буряка. Традиційними також були «Свято врожаю» , Новорічні свята, але особливими були зустрічі з колишніми випускниками школи . « Зустрілися… Радісні і схвильовані стояли ми на шкільному дворі. Спогади були такі світлі, що аж боязко трохи ставало – раптом вже все не так? А раптом і класних кімнат уже наших немає ? Але коли зайшли, сіли на свої місця , де двадцять років тому писали свої контрольні, складали екзамени, знову стали юними. Прийшли на наш урок через п'ятнадцять років наші вчителі- Гришина В.П., Губань М.М., Збаржевецький В.Ю., Котович Т.П. .Ми довго розмовляли, кожен розповів про те, чого він досяг у своєму житті, про свої мрії» - згадує колишній випускник Тригубенко Володимир, випускник 1980року.

Протягом 80-х років в Назарівській восьмирічні школі працював Клуб інтернаціональної дружби «Червона гвоздика», на чолі з вчителем німецької мови Посоховою Раїсою Борисівною. Президентом клубу була учениця 8 класу Гаврилюк Ольга. Учасниками клубу були учні 6-8 класів. Листувалися з школярами різних зарубіжних країн та республік Радянського Союзу ( Німеччина, Болгарія, Чехословаччина, Угорщина, Литовська республіка та інш.)За час існування КІД перетворився на справжній ідейно-політичний клуб. Кожен член клубу знаходив собі заняття до душі. Робота в клубі інтернаціональної дружби була організована так, щоб повністю охопити різносторонні інтереси школярів, розширити їх знання про свою країну, знайомити із життям ровесників за кордоном.

1985 рік. В нашій школі запроваджено кабінетну систему навчання. Були створені декілька кабінетів – української мови, математики, біології, фізики, історії. Створено майстерню для уроків трудового навчання. З роками був нагромаджений великий досвід у роботі з кабінетною системою. Перевага її була в тому, вчителі мають більші можливості для використання наочних посібників, роздаткового матеріалу, комплексного використання технічних засобів навчання. За такою системою навчання уроки проходять більш ефективно, з кожним роком удосконалюється майстерність учителів, поліпшується якість знань учнів.

В 1996році розпочинається нова сторінка історії Назарівської школи, нова сторінка літопису життя шкільної країни знань, адже саме цього року нашу школу було реорганізовано в комплекс «Школа-Дитячий садок І-ІІ ст »

Виховна робота в ці роки була спрямована на відродження української національної культури, мови, звичаїв і традиції. В школі в ці роки проводились різні народні свята – « Вечорниці», «Свято коляди», « Великодні писанки» та інш. під керівництвом вчителя історії та народознавства Політаєвої Олени Володимирівни.

Вперше за роки свого існування Назарівська неповна середня школа в 2001 році реорганізована в загальноосвітню школу І-ІІІ ст. Немала заслуга в тому належить директорові Гришиній В.П. Вона разом із заступником директора з навчально-виховної роботи Бурковською Л.В. та педагогічним колективом створили умови, необхідні для відкриття на базі «дев’ятирічки» середньоосвтнього навчального закладу .Оформили навчальні кабінети у відповідності до сучасних вимог. Та, створюючи матеріально-технічну базу, директор розумів головне – школі потрібен стабільний та дружний педагогічний колектив, якому під силу вирішення найбільш складних проблем. А. С Макаренко підкреслював, що для успіху колективу необхідне поєднання молодих і досвідчених кадрів. Багато років свого життя віддали рідній школі і вихованцям Гришина В.П.Бурковська Л.В.Черевченко В.Л., Чернега С.К.У своїх колег навчаються Бурдільна Л.Г., Вернигора Т.Г., Горобченко І.М., Шевченко Р.М.Їх об’єднує бажання навчати дітей.

Новий 2002 навчальний рік приніс зміни. Директором школи призначено вчителя математики та фізики Бурдільну Ларису Григорівну. Активний,дієвий керівник , вона продовжила примножувати традиції попередніх поколінь, але вирішила йти шляхом оновлення, модернізації навчально-виховного процесу

В грудні 2002 року директором Назарівської загальноосвітньої школи стає Бурковська Лариса Валентинівна, яка очолює наш навчальний заклад до сьогоднішнього часу.

Заступником з навчально-виховної роботи призначено Козаченко Інну Василівну, вчителя української мови та літератури.

В 2003-2004 начальному році наш педагогічний колектив почав працювати над проблемою «Удосконалення навчально-виховного процесу, як засіб розвитку творчих здібностей учнів».

У 2003 році нового змісту набула робота дитячих організацій. В нашій школі був створений Дитячий парламент, при допомозі педагога-організатора Горобченко І.М. . В основі його діяльності – організація учнівського самоврядування, формування в учнів уміння підготувати себе до самостійного життя .Першим Президентом Парламенту більшістю голосів обрано ученицю 6 класу Новік Єлизавету. Також в цей період учнями школи був створений герб та прапор Назарівської школи.

В 2004-2005рр.. вчитель фізичної культури Іванов Олександр Миколайович продовжив роботу по збереженню та примноженню гарних спортивних традицій та високих досягнень вихованців Назарівської школи:

Лютий 2005року - збірна команда нашої школи посіла ІІІ місце в районних змаганнях з тенісу;
Лютий 2005 року – збірна команда Назарівської школи обійняла почесне ІІ місце в районних змаганнях з шашок;
Вересень 2007 року - команда Назарівської школи зайняла ІІІ місце в районних змаганнях з футболу на призи клубу «Шкіряний м’яч» серед юніорів 1997 року народження.

В 2007 році в нашій школі організовано Дружину Юних Пожежників. І одразу розпочалась напружена робота - підготовка до районного конкурсу, під керівництвом молодого, але дуже перспективного та творчого вчителя Мельник Анни Володимирівни .Результатами діяльності стало визнання на районному рівні. Адже наша команда неодноразово отримувала призові місця в огляді-конкурсі Дружин Юних Пожежників.

28 вересня 2008 року широка педагогічна громадськість відзначала 90-річчя видатного українського вченого-гуманіста В.О.Сухомлинського, який зробив значний вклад у розвиток світової педагогічної науки. Педагогічний колектив нашої школи не залишився осторонь такої визначної дати, взявши участь у конкурсі «Педагогічна спадщина В.О Сухомлинського ».

Підвівши підсумки своєї роботи, педагогами школи, на чолі з адміністрацією, випущено буклет « Ідеї Сухомлинського живуть, справи продовжуються», який зайняв гідне місце, серед інших робіт, на стенді в Павлиській школі.

Ідеї видатного педагога, визнані світовою педагогічної громадськістю були і є актуальними завжди, його педагогічна спадщина служить людям у розбудові сучасної школи. Педагогічний колектив активно впроваджував їх у виховній та позакласній роботі . За результатами своєї діяльності у 2008 році видано брошуру , в якій розкривається досвід творчого використання педагогічної спадщини В.Сухомлинського « Демократизація і гуманізація виховного процесу в позакласній роботі на основі творчої реалізації ідей В.О.Сухомлинського».Наша робота, на конкурсі творчих робіт, зайняла друге місце по районному відділу освіти Кіровоградської райдержадміністрації.

Вчителі та учні Назарівської школи систематично беруть участь в різноманітних конкурсах:

2007 рік - буклет «Ідеї Сухомлинського живуть, справи продовжуються»;
2008р.- буклет «Демократизація та гуманізація виховного процесу в позакласній роботі на основі творчої реалізації ідей В.О.Сухомлинського»
2008р. – «Формування життєво компетентних випускників в Назарівській ЗШ І-ІІІ ст.»буклет на конкурс моделей підготовки компетентного випускника загальноосвітнього навчального закладу серед педагогічних працівників;
2009 рік - брошура « Робота з молодими спеціалістами»;
2010 рік – брошура «Система роботи з обдарованими дітьми на засадах ідей В.О.Сухомлинського»;
2011 рік – брошура « Створення виховного середовища , сприятливого до становлення патріота України».

В серпні 2011 року рішенням Кіровоградської райдержадміністрації Назарівську школу І-ІІІ ст.. знову реорганізовано в навчально-виховний комплекс « Загальноосвітня школа І-ІІІст. - Дитячий садок» .

Нині педагогічний колектив нашого комплексу налічує 16 талановитих , творчих, креативних вчителів – це творча співдружність ентузіастів, які прагнуть розвиваючи і примножуючи традиції попередніх поколінь, йти шляхом оновлення, модернізації навчально-виховного процесу. Очолює його мудрий наставник та керівник Бурковська Лариса Валентинівна. В школі панує творча атмосфера. Слід відмітити також високу педагогічну майстерність та виконавчу дисципліну всіх педагогів школи, які першочерговим завданням вважають навчання та виховання творчої, високоосвіченої особистості.

Посвята рідній школі

В’ється долівкою дорога до дому,

Зняти б років неприховану втому,

Стати школяриком, може, ще раз,

Знову побачити вчительку й клас.

Усмішку лагідну, тепло тих очей,

Що відкривали нам сутність речей,

Школу в ялинках, високий фасад,

Через роки бачить все це я рад.

Тільки насняться учительські очі,

Так я і згадую знову до ночі,

Сміх на перерві і гомін малечі –

Ці дорогі крізь роки мені речі!

Не вистачає тепер мені вас!

Ох, як же хочу я знов в перший клас!

Там, де директор, насурмивши брови,

Вам нагадає, що гратися в лови,

Можна на вулиці, після уроків,

А не під партою в декілька кроків.

А на перерві чого ж ти стрибаєш?

Ти ж не в Австралії себе маєш?

Хай кенгурята сидять на уроці,

Там, де учитель на кожному кроці.

Радо підставить плече допомоги

І допоможе обрати дорогу,

Що приведе до добробуту й щастя,

І відведе всі журби і напасті.

Школа – це поле, де учні – зернинки,

Пильно зростають під знаннями росинки.

Виростуть з них синьоокії льони,

Гомінкі чорнобривці і стрункі кльони.

Хай же на полі завжди буде лад!

Сонце і небо для нових розсад!